Методичні рекомендації

Освіта, що змінює світ – світ вчителів, батьків та учнів

                                                                                         Звичайний викладач підносить істину,

                                                                                         гарний - учить її знаходити.

                                                                                                                                                                       (А. Дистервег)   

 У Національній доктрині розвитку освіти України на ХХІ ст. зазначено: “Пріорітетом розвитку освіти є впровадження сучасних інформаційно-комунікаційних, інноваційних технологій, що забезпечують подальше удосконалення навчально-виховного процесу, доступність та ефективність освіти, підготовку молодого покоління до життєдіяльності в суспільстві”. У цьому державному документі поставлено завдання виховати високоосвічених і культурних громадян нашої країни, готувати висококваліфікованих фахівців, здатних до творчої праці, професійного розвитку, мобільності в освоєнні, впровадженні новітніх  виробництв та інформаційних технологій.

Критеріями освіти ХХІ ст. є людина, яка самостійно, критично, логічно мислить, аналізує, досліджує, креативно планує, робить вибір і приймає рішення.

       Інтерактивні  технології навчання  дозволяють інтенсифікувати освітній процес, збільшити швидкість сприйняття, розуміння та глибину засвоєння величезних масивів знань. Сучасні  технології дають учителю нові можливості, дозволяючи разом з учнем отримувати задоволення від захопливого процесу пізнання. Інтерактивність у навчанні легко пояснити такою словесною конструкцією, виведеною досвідом педагогів і психологів ще в античні часи:

Те, що я чую, я забуваю;

Те, що я бачу й чую, - я трохи пам'ятаю;

Те, що я чую, бачу й обговорюю, - я починаю розуміти;

Коли я чую, бачу, обговорюю й роблю - я набуваю навичок;

       Коли я передаю знання іншим - стаю майстром.

Педагогічні інновації - особливі форми педагогічної діяльності і мислення, які спрямовані на організацію нововведень в освітньому просторі або процес створення, упровадження і поширення нового в освіті. Інноваційний процес в освіті - це сукупність послідовних, цілеспрямованих дій, спрямованих на її оновлення, модифікацію мети, змісту, організації, форм і методів навчання та виховання, адаптації навчального процесу до нових суспільно-історичних умов. Рушійною силою інноваційної діяльності є педагог як творча особистість. Творчий викладач, учитель, вихователь має широкі можливості і необмежене поле для інноваційної діяльності, оскільки на практиці може експериментувати і переконуватися в ефективності методик навчання, коригувати їх, здійснювати докладну структуризацію досліджень навчально-виховного процесу, пропонувати нові технології та методи навчання. Основна умова такої діяльності - інноваційний потенціал педагога.

В.Сухомлинський зазначав:”Учитель – це той, хто думає про зміни та інновації в освіті,  як про своє життя”

 Фактори, що стимулюють до застосування інноваційних технологій:
1. Методична робота.
2. Навчання на курсах підвищення кваліфікації.
3. Приклад і вплив колег.
4. Приклад і вплив керівників.

5. Організація праці в навчальному закладі.
6. Увага до цих проблем керівництва.
7. Довіра.
8. Новизна діяльності, умови праці та можливість експериментування.
9. Заняття самоосвітою.
10. Інтерес до роботи.
11. Зростаюча відповідальність.
12. Можливість одержання визнання в колективі.

Використання мультимедійних технологій на уроках:
1) використання аудіовізуальних засобів;
2) створення учнівських комп’ютерних продуктів; 
3) використання телетестів; 
4) прийом «Коментатор». 

Інтерактивні методи навчання:
1) синтез думок;
2) робота в парах; 
3) пошук скарбів; 
4) коло ідей; 
5) мікрофон; 
6) мозкова атака;
7) аналіз ситуацій; 
8) дерево рішень; 
9) рольові ігри; 
10) дискусія; 

11) інноваційні методи навчання. 

Методи активізації навчального процесу передбачають: 
• Активізацію мислення учнів 
• Самостійність прийняття рішень учнями 
• Збільшення часу активного залучення учнів у навчальний процес 
• Постійний взаємозв’язок учня і вчителя. 

Методи активного навчання:
Неімітаційні:
1. Проблемна лекція.
2. Лекція з елементами проблемного навчання.
3. Евристична бесіда.
4. Навчальна дискусія.
5. Пошукова робота.
6. Навчально-практична конференція.
7. Самостійна робота з книгою.
8. Інформаційні повідомлення і реферати.
9. Опорне конспектування.
10. Тестовий контроль знань.
Імітаційні:
1. Рішення проблемних ситуацій.
2. Ігрове проектування.
3. Розігрування ролей
4. Активний самоконтроль з розігруванням ролей.
5. Індивідуальний тренаж.
6. Ділові ігри.
    В результаті використання активних методів навчання забезпечується отримання:
1. Трудових навичок 
2. Розвиток інтелектуальних якостей учнів 
3. Формування активної життєвої позиції учнів 
      Застосування нетрадиційних форм проведення занять передбачає: 
- використання колективних методів роботи учнів;
- прищеплювання інтересу до предмета, обраної професії;
- розвиток умінь і навичок самостійної роботи, прагнення до творчого пошуку;
- активізацію діяльності учнів;
- становлення нових відносин між викладачем і учнями;
- оцінку діяльності учнів їхніми друзями, товаришами по навчанню. 

Процес упровадження педагогічних інновацій, творчий пошук суттєво залежать від морально-психологічного клімату у шкільному колективі, матеріально-технічних, санітарно-гігієнічних та естетичних умов праці. Процес упровадження інновацій доцільно розподілити на основні етапи, врахувавши теоретичну та практичну підготовку вчителів. На підставі всебічного аналізу необхідно своєчасно коригувати темп та зміст оновлення педагогічного процесу, накреслюючи нові перспективи роботи.

Інноваційна спрямованість визначається критеріями педагогічних інновацій, до яких відносять:

а) новизну, що дає змогу визначити рівень оригінальності досвіду.

б) оптимальність, яка сприяє досягненню високих результатів за найменших витрат часу фізичних і розумових сил учасників педагогічного процесу;

в) результативність та ефективність, що означає певну стійкість позитивних результатів у діяльності вчителя;

г) можливість творчого застосування нових результатів у масовому досвіді, що передбачає придатність апробованого досвіду для масового упровадження в навчальних закладах.

Важливою умовою ефективної навчально-виховної роботи є співробітництво школи і сім'ї, яке передбачає належний рівень педагогічної культури батьків. Саме цьому підпорядковані програми школи молодих батьків та педагогічної культури молодої сім'ї, які спираються на систему перевірених досвідом багатьох поколінь найважливіших сімейних цінностей . Ці програми ґрунтуються на особистісно-орієнтовному підході, найбільш коректному та ефективному в роботі з сім'єю, який враховує конкретні життєві та індивідуальні особливості. Відповідно орієнтовані й програми з етно- та родинної педагогіки. Тісний взаємозв'язок школи та сім'ї може розвиватися завдяки педагогічній освіті батьків і залученню їх до виховної роботи. Рівень педагогічної освіченості батьків залежить від традицій у сім'ях, в яких виросли вони, набутих знань, життєвого досвіду, здатності до саморозвитку. Майже завжди, на сучасному етапі особливо, у зв'язку з переходом до нового типу суспільства, утвердження нових суспільних, етичних цінностей, а також із процесами глобалізації, педагогічна освіченість батьків нерідко відстає від реальної педагогічної ситуації, суспільних потреб, очікувань дитини. Тому необхідно   постійно дбати про розвиток їх педагогічних знань, вдаючись до різних методів роботи, найпоширенішими серед яких є:

1. Педагогічний лекторій. Передбачає надання батькам систематизованих знань з теорії виховання, привернення їх уваги до актуальних проблем виховання з допомогою лекцій, бесід.

2. Позакласний педагогічний всеобуч. Спрямований на ознайомлення батьків з проблемами виховання дітей різних вікових груп.

3. Університет педагогічних знань. Передбачає більш серйозну підготовку з теорії виховання. Заняття відбуваються у формі лекцій та семінарів. Батьки беруть участь в обговоренні проблем.

У виховному процесі школи, крім педагогів, беруть участь батьки, працюючи в класних та загальношкільних батьківських комітетах, виконуючи рекомендації, прохання вчителів. Виконання батьками практичних рекомендацій, прохань сприяє підвищенню культури батьків, озброєнню їх педагогічними знаннями і досвідом.

Дбаючи про ефективну взаємодію з батьками, учителі повинні враховувати важливість таких чинників:

1. Запрошення батьків до співробітництва. Доброзичливість, відкритість у спілкуванні з батьками - перший крок до співпраці з ними.

 2. Дотримання позиції рівноправності. Об'єднання зусиль учителя та сім'ї школяра можливе за взаємного визнання ними рівноправності. Перший крок має зробити вчитель, оскільки до цього його зобов'язує професійний обов'язок.

 3. Визнання важливості батьків у співпраці. Учитель повинен завжди наголошувати на важливій ролі батьків у вихованні та розвитку дитини.

4.  Вияв любові, захопленості їх дитиною. Психологічний контакт із батьками виникає одразу, як тільки вчитель виявляє розуміння дитини, симпатизує їй, бачить позитивні та негативні риси. Батьки, відчувши доброзичливість учителя, більш охоче спілкуються з ним, налаштовуються на співпрацю.

5. Пошук нових форм співпраці. Учитель може запропонувати одному з батьків організувати батьківські збори, разом визначивши їх тематику, структуру тощо. Особливо корисний обмін думками з батьками щодо налагодження взаєморозуміння з дітьми.

Процес налагодження взаємодії з батьками ефективний за дотримання педагогом психолого-педагогічних правил та вимог, а саме - використання заходів, спрямованих на підвищення авторитету батьків. У спілкуванні з батьками слід уникати категоричного тону, який може спровокувати образи, роздратування. Нормою мають стати стосунки, засновані на взаємоповазі. Цінність їх полягає у розвитку почуття власної відповідальності, вимогливості, громадянського обов'язку як учителів, так і батьків; довіра до виховних можливостей батьків, підвищення рівня їх педагогічної культури й активності у вихованні. педагогічний такт, неприпустимість необережного втручання в життя сім'ї.